SiBiMol офіційний  сайт

Пройшов тиждень. Джинні Хадсон і Стесі Браун постійно намагалися зустрітися, але їх весь час відволікали різні справи.  Найбільше, що їм вдалося - поговорити по відео-чату  два з половиною разу, по 5 хвилин. Джинні не могла зрозуміти чому, але їй все більше і більше подобалась Стесі Браун, вона прагнула бути схожа на неї. Стесі була така самостійна, жила на чужій планеті, закінчує навчання, пише дипломну роботу, проводить власні дослідження. В тей самий час Джинні гнітила думка, що їй не досягти цього. Вчора дівчата змогли домовитись, що побачаться  сьогодні на уроці у містера Ганса Тьорнера, а потім виділити весь вечір. Тому Джині зараз поспіхом закінчувала дописувати свій звіт, після чого планувала бути на уроці у містера Тьорнера. Їй дуже хотілося дописати його сьогодні. Це була  перша її аналітична робота в «Traibus company» . Їй тут дуже сподобалось, особливо Аліма. Вона була штучним інтелектом  і настільки розумною, що навіть не вірилось. Вона знала відповідь на будь-яке питання, найважливіше в роботі у Джинні було ставити правильні запитання. Її доповідь була на тему літнього сезону і спаду користування транспортом. А точніше, як можливо зробити цей період більш зручнішим для людей. Суть проекту, що пропонувала молодий аналітик, складалася у тому, що в літній час, коли люди пересідають на механічний транспорт, забезпечити  споживачів потрібним їм приладям . Джинні дуже подобалась одна фраза: «Якщо не можеш зупинити безумство, очоль його!» Хоча те що на літо пасажири пересідають на механічний транспорт не було безумством, а просто сезонною зміною пріоритетів, це не означало, що цей порив неможливо очолити. Саме це вона і пропонувала, створити власну лінійку такого транспорту і зробити їх доступними. Такі суспільні проекти щедро спонсорувалась правлінням, і проблем з їхнім просуванням та реалізацією не було. Молодий аналітик саме дописувала свої висновки в звіт:

- … тому такий соціальний проект буде гарною рекламою і зручним для кінцевого користувача. Також рекомендую вам ознайомитись з вибіркою інформації про побажання до таких транспортних засобів, як їхній колір, вага та влаштовані ґаджети. Хочу звернути особливу увагу на обов’язкову можливість зручного перевезення таких транспортних засобів в універсальних капсулах. Наприклад у складеному вигляді в багажному відділку, як на малюнку де зображений велотрон.

Надіславши свій перший звіт начальнику відділку, вона досить швидко покинула будівлю. Поспішаючи на урок містера Тьорнера, Джинні хвилювалася за свою роботу. Діло в тому, що коли її запросили по-стажуватися в аналітичний відділок, їй мало що пояснювали. Давши їй тимчасову перепустку і познайомивши її з штучним розумом Алімою і двома працівниками, що на той момент були на роботі, на цьому навчання і закінчилось. Жодних нормативів, правил складання звітів, термінів для роботи і багато інших речей, що напряму стосувалося її зайнятості, їй не дали.  Навіть коли Джинні  розпитувала про роботу, їй казали: «Роби на власний розсуд» . А коли мова йшла про тематику її досліджень їй відповіли: «Все, що бажаєш» Такий інформаційний голод, щодо професії, дуже бентежив Джинні. Перші дні вона активно досліджувала, як правильно бути аналітиком. Але зазвичай знаходила інформацію, що вона і так знала, або те, що її не стосувалася. У неї було занадто мало фактів, щодо того устрою, що був в аналітичному центрі «Traibus company». В першу чергу вона з пристрастю допитала Аліму, про власну роботу і завдання. Нічого не дізнавшись Джинні почала  обережно опитувати працівників, але жодного прикладу звіту вона не змогла побачити. На четвертий день Джинні пішла на крайні міри, вирішивши засидітися на роботі подовше, при цьому якнайбільше спілкуючись з працівниками. Пізно ввечері, коли їй вже дзвонила мама і просила повернутися додому, молодий аналітик пішов на крайню міру. Вона не хотіла провести день марно, тому підійшла до самого незнайомого працівника і прямо сказала:

- Мартін, мені забули надіслати зразок звіту, не міг би ти переслати мені щось зі свого архіву?

Мартін замислився і було видно, що він не зрозумів, про що йде мова. Але за кілька секунд він широко посміхнувся і сказав:

- Так, звісно, зараз трохи дороблю свою роботу і надішлю тобі якийсь майже готовий зразок.

- Дуже дякую, ти мене просто спас!  до зустрічі, я буду чекати.

В той вечір, Джинні поверталася до дому щасливою. Але на ранок, перевіряючи пошту вона відкрила надісланий файл з багатообіцяючим приписом: «Тільки не роби точнісінько, як у мене» Відкривши цей файл, вона побачила, що він повністю пустий . Спочатку їй пришло на думку, що це  якась помилка і перезавантажила файл, але він залишився  чистим. Прочитавши більше про формат цього файлу, Джинні зрозуміла, що він може бути як і текстовим, так і таблицею, так і презентацією чи графіком. Одним словом, така собі, універсальна платформа, на якій можна зробити будь що. Джинні  згадала цю незвичну посмішку Мартіна і зрозуміла, що від креативності до кретинізму не так далеко. З тих пір вона змирилася з тим, що  їй ніхто не допомагає. І вирішила зробити те що їй казали: «Що хочеш і як хочеш!»

Тому зараз аналітик  сильно хвилювалась, бо не знала, наскільки правильно вона зробила свій звіт і чи він був доречний. На цей раз Джинні виставила максимальну швидкість у капсулі, вона хотіла приїхати завчасно, щоб нічого не пропустити. До початку уроку ще 30 хвилин, а Джинні вже стояла коло будинку. Капсула, після того як випустила пасажирку, від’їхала у сторону і стала чекати замовлення. Судячи по капсулах, що стояли на вулиці, Джинні була перша хто приїхав на урок. Підійшовши до будинку, той гостино відкрив двері, і домашній компьютер повідомив, що вона зараз тут одна і що для неї Відкриті наступні кімнати. Подивившись на схему будинку, дівчина відразу пішла в сторону залу де проводились уроки. Такі моменти коли Джинні приходила в самотній будинок були рідкими, але і не щось занадто  дивне. Вона підсвідомо чекала на такий розвиток подій, зайнявши своє улюблене місце, спробувала продовжити читати книжку по психології, але неї не вийшло. Спочатку її увага гасала між першим звітом і очікуванням, від сьогоднішнього дня, а потім прийшов містер Тьонер який повністю заволодів увагою Джинні.

- Привіт, Джинні, а я то думав, хто це прийшов найперший, і я майже вгадав.

- Доброго дня, містере Тьорнер, а ви не могли подивитесь через електронний-журнал хто зайшов?

- Міг, але це не цікаво, я думав, що ти це розумієш.

- А, що історикам не можна користуватися відкритими джерелами?

- Я би сказав, що хороший історик використовує їх в останню чергу. Діло в тому, що якщо досліджувати щось цікаве, то таких джерел не існує. Або там багато хибної інформації, тому важливо тренувати свої дедуктивні здібності. До речі, аналітикам це теж не завадить.

- Можливо і так, а які у вас були ще варіанти, крім мене?

- Я думав, що це прийшла твоя сестра

- Дженні? Хм, а  чому?

- Просто вона дуже цікавиться Стесі Браун, навіть на тижні заскочила, щоб поговорити про неї, – містер Тьорнер відволікся, його погляд почав дивитись крізь Джинні, за кілька секунд він сказав, – а от і учні, я би хотів переглянути деякий матеріал перед початком, тому я відійду, гарно тобі поспілкуватись

Після цих слів, вчитель відійшов до свого стола, відразу, як він сів у крісло, комп’ютер повідомив, що ця людина попросила її не турбувати. Не пройшло і двох хвилин, як до зали почали заходити учні. Група з п’яти дівчат зайшли в зал, серед них була і Дженні. Вони досить дзвінко при цьому сміялися. Але, побачивши історика і однозначний напис «Не турбувати», яку їм вивів комп’ютер дівчата притихли. Вони пройшли і сіли на один диванчик, схоже, що ніхто так і  не помітив Джинні. Саме за цю особливість, їй і подобилось сидіти в “її куточку”. Декого з дівчат вона знала, вони приходили до Дженні в гості час від часу. Взагалі Дженні була набагато дружнішою, ніж її старша сестра. Дуже рідко Джинні заздрила своїй сестрі, вона би не зізналася би у цьому навіть собі. Але та заздрість не було поганою, вона раділа за свою сестру. Дженні  завжди легко було говорити з новими людьми і жартувати з ними,  а ще легше їй було жартувати над людьми. Не те, що Джинні хотіла мати такі ж якості, але інколи їх їй не вистачало. Дівчата на диванчику  замовили якісь сік, тому домашній робот поставив на скляний журнальний столик, що стояв коло них, піднос з стаканами і графіном. Одна з дівчат, яка сиділа праворуч від Дженні, чомусь не пила соку. Тому Джинні дозволила собі,  через меню визвати робота, щоб той приніс їй склянку напою. Знов повернувся той самий робот, наливши точно 80% об’єму стакану соком, і дуже поважно поніс його в сторону Джинні. Дівчата збентежено дивилися на робота, він взяв цей стакан і ніс його в сторону, де, як на їхню думку, нікого не було. Вони синхронно повертали голову за ним і не могли зрозуміти, що коїться, аж поки Джинні не простягнула руку і не взяла стакан. Коли вона не ворушилась її не помічали, усьому винне освітлення та схожість коліру одежі та широкого крісла в якому вона сиділа. Взявши стакан, міні-хамелеон  помахала дівчатам. Дівчина, що не смакувала напою, коли побачила Джинні тихесенько ойкнула, а інши були не менш здивованні. Тільки одна Дженні широко посміхнулась і побігла обійняти сестру. Зараз у неї був красивий рум’янець через сміх з дівчатами. Обійнявшись, вона сказала:

- Непогана спроба, сестричко, але нас так просто не залякати!

- Говори за себе! –  трохи жалісно промовила дівчина, що йокнула і чомусь винувато продовжила, – ми тебе не побачили, ти давно тут?

- Ні,  лише 10 хвилин.

Дженні почала моститися на крісло, де вже сиділа Джинні, воно було широким і могло помістити їх обох. Але сестра і не збиралась посуватись, тому Дженні сказала:

- Сунься, ми тут сядемо!

- Я вже тут сиджу, – і тихенько додала, щоб чула тільки Дженні, – ти ж прийшла з дівчатами, розважайтесь і далі, не звертайте уваги на мене

Дженні почала гру в поглядки з сестрою, вона напевно хотіла, щоб та поміняла свою думку, і нарешті посунулась. Але Джинні ніяк не хотіла піддаватись на гіпноз сестри, і тому та, стогнучи, розвернулась і пішла до дівчат. Ті явно раділи такому розвитку подій, і лише та дівчина, що налякалася промовила:

- А ти не хочеш приєднатися до нас? У нас тут вистачить місця на всіх.

- Дякую, але ні. Я раніше так любила тут сидіти, а зараз у мене немає таких нагод, тому я залишусь.

- Вона просто любить робити з себе «сірого кардинала», - промовила Дженні

Невдовзі пішов цілий натовп інших учнів, вони, видно, поставили комп’ютеру задачу: бути на уроку  за 10 хвилин до початку. От він їх і привіз сюди одним довгим тролейбусом. Вони заходили майже разом. Дехто перемовлявся, а хтось цілеспрямовано йшов, зайняти собі місце. Один з таких хлопців йшов прямо туди де вже сиділа Джинні і схоже не помічав її.  Тільки коли він підійшов майже до крісла він помітив дівчину, що вже там сиділа. В той момент він став як стовп, група дівчат, що прийшла з Дженні, дзвінко засміялися, бо поглядали за ним зі сторони. Хлопець чомусь вибачився і червоний сів так, щоб ця група дівчат його не бачила. Невдовзі прийшла і Стесі Браун, у Джинні було бажання відразу підійти і привітатись, але та прийшла не сама, а чомусь з двома хлопцями. І ті їй щось так розповідали і так жестикулювали, що починаючий аналітик відразу передумав. Хлопцям все-таки вдалося розсмішити Стесі, що та закриваючись долонями і, опустивши голову, сміялися. Її чорне волосся відразу почало допомагати заховати обличчя, як шовкова завіса в театрі. Але Стесі швидко схаменулася  і поправила його за вуха, показавши хлопцям великий палець пішла в сторону Джинні. Напевно вона єдина, хто помітив її від самого початку, Джинні вскочила їй на зустріч і чомусь легко обійняла її. Стесі теж була не проти обіймів, і це вийшло так звично, ніби вони знайомі щонайменше декілька років. Стесі щиро посміхнулася і запитала Джинні:

- Як ти тут? Готова до уроку?

- Ні, я не готувалася,  була зайнята на роботі, я дороблювала свій перший звіт.

- То тепер, тебе можна назвати повноцінним аналітиком?

- Напевно, що ні, мене ж ще не взяли на роботу і не заключили договір. Тому я ще вважаюсь практикантом, і не знаю чи взагалі я там комусь потрібна зі своїм звітом...

- Ти думаєш, що  припустила помилку?           

- Я не знаю, чи  вибрала правильну тематику, і чи доречно його оформила, я просто не знайшла жодних стандартів.

- Ну, на рахунок цього не переживай, я стикалася вже з подібними аналітичними центрами і там завжди є одна особливість, розкажу  потім, бо містер Ганс Тьорнер вже розпочинає.

І дійсно, вчитель вже стояв біля свого стола і оглядав учнів. Видно останні були привчені, що таким способом розпочинаєтеся урок. Тому вони припиняли перемовини і зосереджувался на вчителі. Коли увага учнів досягла того рівня, якого бажав історик, він почав говорити:

- Радий вас вітати на цьому уроку, як ви вже знаєте, ми зараз розглядаємо ті теми, що особисто мені дуже симпатизують. Вони також є і важливими, бо це одна з найважливіших сторінок історії нашої планети “Тіркес”. Вони тісно пов’язанні  з тим, що наша планета є такою, яка є зараз. Нашу планету колонізували з певною ціллю, це розробка нового штучного інтелекту, який не був би схожий до всіх попередніх. Людей завжди вабила тема такого партнера, для всього людства. Але в кращому вибадку виходив помічник, а от повноцінного партнера не як в нас не виходило . І, хоча люди також і параноїли, щодо цього питання, і постійно писали книжки, і знімали гало-фільми про те, як штучний розум починає мислити і вирішує знищити людство. Але люди не зупинялися і продовжували досліджували це питання і хотіли, щоб їхні штучний помічник перейшов  так званий рубікон, тобто лінію неповернення. Тобто вони хотіли створити поноціного партнера, тобто штучний розум. Але помічники залишалися помічниками на протязі довгих років, настільки довгих, що багато хто і забув про свою параною, щодо штучного розуму. І от знаходиться група людей, які мають повністю новий погляд на проблему. Їхня ідея була настільки інноваційною і багатообіцяючою, що така поважна компанія  як "ITY" вирішує заснувати нову дочірню-компанію під назвою «Sentient and mentality» саме для перевірки цієї ідеї. І не де-небудь, а на планеті, що знаходиться, в так званій, зоні «Золотоволоски», тобто планета, що пригодна до життя. Вони хотіли залишити цей проект повністю засекреченим. Тому вони виділили для цих цілей, віддалену, по старим міркам, планету. От так і колонізувалась наша планета, саме для дослідів зі штучним розумом.

Містер Тьорнер стояв по переду свого столу, і опирався на нього однією рукою. Друга ж рука була зайнята передачею жестів, які пасують до теми. Він діловито спостерігав за учнями і старався встановити зоровий контакт з кожним з них – це була його ідея, стосовно того, як зробити учнів уважнішими.

- На минулому уроці ми з вами розглядали два основних способи, які використовували вченні для створення ШР в минулому, а також дивилися на їхні відмінності і потенціал. А саме «низхідний» і «висхідний» способи. Міс Стесі Браун на минулому уроці забігла трохи наперед і  розповідала про інновації з «висхідним» штучним розумом, які почали застосовувати на нашій планеті, а саме її думки про асоціації. Вона вірно підмітила, що потенціал у «висхідного» ШР більше, ніж у іншого. І сьогодні ми звами поговоримо про проблеми які виникають при створенні такого штучного розуму.

Тут Ганс почав спостерігати за учнями по особливому, відшукуючи самих не готових до заняття .

- У вас був тиждень для дослідження цієї теми і ви, напевно, роздумували про проблеми, які можуть виникнути для того, щоб навчити штучний розум принципам, а не правилам. І я впевнений, що у вас є якісь цікаві ідеї, хтось хоче ними поділитись? Так, міс Дженні Хадсон, будь-ласка.

- Ну, якщо ми говоримо про повноцінного партнера для людства, то одним з найважливіших проблем може стати гумор, – в залі почувся легкий смішок, але Дженні продовжила, – немає нічого поганого, якщо сам ШР не буде жартувати. Але  якщо він не буде розуміти жарти, або не правильно до них ставиться, як багато з присутніх в цьому залі. Але на відміну від них, у нього буде можливість впливати на людство в цілом? Тому це є велика проблема! Він може образитись і як в нього прости вибачення?

Дженні сіла з таким виразом обличчя, ніби вона була королевою. Багато хто замислився, а декому навіть стало соромно. Містер Ганс підтвердив правоту Дженні:

- Дійсно, це є дуже важлива проблема, бо, наприклад, робот не просто образився, а почав мстити. Так, у кого ще є ідеї? Містер Уайтхед ,будь-ласка.

Почав говорити той хлопець, що не помітив Джинні в кріслі і потім смішно оторопів.

- Я вважаю найбільшою проблемою є правила якими буде керуватися штучний розум. Бо, хоча люди керуються принципами, але при цьому є правила, які спільні для всіх людей, щодо цінності життя і багато іншого. Наприклад, не має жодного суспільства людей, де вважається вбивство один одного нормальним. Тому, для штучного розуму потрібні як і принципи, для гнучкості у рішеннях, так і правила, які він не зможе перейти. Наприклад, як у фантастичному романі «Хоровод», були сформовані три правила робототехніки, без них ніяк не обійтися.

- Дуже влучна думка! Саме роздуми над цією проблемою наштовхнули на створення повноцінного штучного розуму уже працівників «Sentient and mentality». І саме про цю проблему буде невеличка доповідь, яку люб’язно підготувала міс Стесі Браун. Чи ви зможете нам допомогти у роз’ясненні суті проблеми і її вирішення?

 

Міс Стесі встала і вийшла до містера Ганса. Всім було зрозуміло, що вона не проти.  Майже кожен затаїв дихання і багато хто точно увімкнув запис. Дехто відчував невелике напруження і тільки по самій Стесі цього не було помітно. По аудиторії почувся її голос з легкою хрипотою, яка оволоділа увагою не гірше, ніж сам містер Ганс Тьорнер:

-  Однозначно, проблеми, які згадали містер Уайтхед і міс Хадсон, є дуже важливими. Але вирішення їх обох полягає в одному способі. Для штучного розуму потрібно встановити чіткі пріоритети важливості правил, якими буду керуватися ШР у майбутньому. І цей спосіб умовно можна розділити на дві складові. Перша складова - це ювелірне формування цих правил,  друга - це час в який потрібно навчати цих правил, а також спосіб  навчання штучного розуму цим пріоритетам. Давайте спочатку розглянемо першу складову. Якій би пріоритет ви би поставили першим? Або який пріоритет,  на вашу думку є найважливіший? - тут Стесі обвила поглядом всю залу і дала можливість дійти висновку, і продовжила –Напевно, кожен з вас, поставив би такий пріоритет, як «щастя людей», на досить високий рівень. Чи не так? Люди дійсно бажають щастя і були б не проти, якби робот їм допомагав прожити ціле життя щасливими. Чи хтось помітив якусь нелогічність у тих тезисах, що я сказала? Чи є тут щось не правильне? Добре я продовжу розповідь. Живе такий собі робот Фред, назвем його так. Фреду сказали, що він повинен робити людей щасливими. Напевно його повідомили, що цей спосіб має бути не дуже затратним, також запевнили, що життя людей священне і його потрібно берегти. І от наш Фред думає, як досягти цієї цілі. Він питає у людей, що їм приносить щастя, хтось каже, що він отримає щастя від спорту, хтось від прочитання цікавої книги, а хтось любить відпочивати з сім’єю. І ці всі речі може назвати одна людина! Послухав наш Фред всі ці «рецепти щастя» і нічого не зрозумів. Людей мільярди, у кожного власний рецепт. І, якщо допомогти комусь з фільмом і книжкою він може, наприклад, порекомендувати щось новеньке, або на крайній випадок почати писати свої книжки і знімати фільми. Це в теорії можливо, але як допомогти тим, хто втратив члена сім’ї? Як він може замінити його? І, виходить, що універсального і простого способу для досягнення щастя всіх людей немає? Чи є, як ви думаєте? – в залі стояла тиша і тільки вчитель посміхався, бо зрозумів, до чого веде Стесі. Джинні вже проходила цю тему, але в неї були тільки невеликі здогадкі. Міс Браун продовжила, - Але наш Фред, досліджуючи тему щастя, може дійти такого висновку, наприклад, він побачить одну спільну рису у всіх щасливих людей. А саме хімічні процеси, які відбуваються у них в розумі, якщо бути дуже точною, то такі речовини, як серотонін і ендорфін, і подібні. У кожної щасливої людині цих речовин більше, ніж у інших. І наш Фред може прийти висновку, що людям просто потрібно давати ці речовини і всі люди будуть щасливими.  Фред подивився, що для синтезу цих речовин в промислових масштабах нічого не заважає. Всі люди залишаються живими і прицьому будуть “щасливими”  Тому він садить людей в капсули життєзабезпечення і накачує всіх речовинами «щастя». Він досягне своєї цілі, і всі люди будуть щасливими. Не буде нещасних випадків, стабільність «щастя» людям забезпечена на довгі роки. Він навіть продовжить людям довжину життя, він зекономить ресурси і вирішить низку інших проблем. Тоді, як пояснити нашому Фреду, що овочі в капсулах, що пускають слину, це погано? Як показати різницю між намальованим щастям і справжнім. Як допомогти дійти суті? Хтось йде шляхом накопичення різних правил, пунктів і підпунктів, які в кінцевому випадку заганяють Фреда в рамки звичного «низхідного штучного розуму».  Бо будь-яке правило можна взяти і перекрутити в дуже дивну сторону. Тому потрібні уточнення і надбудови з цих пунктів і підпунктів . Але наша мета «висхідний» штучний розум, чи не так?  І от, для вирішення цієї проблеми потрібно правильне формування принципів. Всі побачили на прикладі, наскільки точно потрібно продумувати кожне правило для ШР І тут потрібно вирішити, коли саме потрібно навчати цих правил нашого Фреда. Відповідь полягає у тому, як мислять люди, тобто в асоціаціях.

 

Стесі  всю свою розповідь  промовляла чітко і виразно, не забуваючи про інтонацію. Джинні не було відомо наскільки багато нотаток у Стесі, але по ній зовсім не було видно, що вона ними використовує . Її чіткий і зосереджений погляд не просто так блукав по кімнаті, а вишукував кожного, хто сумнівається, щоб запевнити його. Можливо тому, деякі її однокласники її боялися, а дехто намагався  її задобрити, використовуючи жарти.

 

- Містер Уайтхед згадував у людей одну особливість. Що у всіх людей, де б вони не родилися, є спільні правила. Наприклад, щодо вбивства, крадіжок, почуття справедливості і багато іншого. Це все закладено в нас від самого початку нашим Творцем. І тому будь де людина народиться, але буде дотримуватись підсвідомо цих правил. Хоча бувають люди, які частково відкидають ці правила, але дослідження  вказують на певні моменти, що приводять до цього. Наприклад, неправильне виховання дитини, часом, дефекти мозку та інші. Але все це можна попередити і навіть виправити. Тому можна поставити, як аксіому, що потрібно вирощувати штучний розум на основі таких правил, але для того, щоб черговий Фред не був схожий на тисячі минулих роботів «низхідного» типу, не потрібно  відразу завантажувати його всіма правилами, а поступово, з ростом його самоусвідомлення. Тобто, як ростуть діти, їх же не навчають столовому етикету відразу після народження? Дітей навчають поступово, і, так само, як у дітей немає можливості завдати комусь шкоди, так само і штучному інтелекту потрібно давати вплив на нас поступово. Отже можна підкреслити дві думки. Перше це хірурхічна точність у формуванні правил для ШР, і друге поступове навчання цих правил нашого партнера, в залежності від важливості і само усвідомленням ШР.  

І, от  щоб такий спосіб був здійснений, потрібно навчити нашого Фреда,  думати асоціаціями, це є дуже важливо. Тобто, щоб була основа,до якої Фред буде привязувати нову інформацію, але в основі будуть, ті правила які ми закладемо на початку. Це гарно пояснює приклад про те, що трапляєтеся в нашому розумі,  коли ми дізнаємося нову інформацію для себе? Ми беремо нову думку і приєднуємо до схожої, яку знаємо, і будуємо такі собі мости-зв’язки з тим, з чим пов’язана ця інформація,- У промовця на цих словах при піднялися брови , а на устах з’явилася  помітна посмішка, також змінилася її поза. Вона стала більш відкритішою, ніби на цьому моменті вона повністю віддалася розповіді - Наприклад, ми дізнались таку інформацію, що полуниця, це не ягода, а вона відноситься до горіхів більше, ніж до ягід. Тому той, у кого алергія на горіхи, не може їсти полуницю. Але, якщо вийняти всі маленькі горішки с полуниці, така людина зможе спокійно споживати її. Ви цю інформації пов`яжете у себе в голові з такими темами як ягоди, горіхи, цікави факти, алергія і такі інші. Тобто, ви зможете згадати цю інформацію, коли будете думати про одну з цих тем. І, виходить, що ця думка збережена один раз, але натикнутися на неї набагато легше, ніж звичайному комп’ютеру. Бо як збереже цю інформацію комп’ютер? В першу чергу він подивиться, що полуницю він вважав ягодою, і тому потрібно видалити цю застарілу інформацію, або зробити помітку «неправдива інформація», потім потрібно внести цю інформацію у розділ горіхів, в підрозділ лішіни в ще один підрозділ «помилкові ягоди». Точність тезисів і назв є дуже критична для того, щоб потім він зміг скористатися цією інформацією. Так само цю димку потрібно внести в спеціальний розділ алергій. Ви бачите, скільки потрібно зробити дій, аналізу, визначення точнох тезисів для того, щоб в майбутньому Фред міг використати цю інформацію. Це я мовчу про більш складніші речі, тобто про те, як цю думку використати в простій розмові в якості цікавого факта або жарта. Весь цей лінійний спосіб зберігання інформації зовсім не підходить для обробки великої бази даних і аналізу зав’язків між ними. Коли ви просто подумали: «Хм-м, цікаво» і весь процес збереження інформації на цьому і закінчиться, а наш Фред, який використовує звичний для комп’ютерів лінійний спосіб зберігання інформації, зависне. Тому новий спосіб зберігання інформації напряму впливає на спосіб мислення і на швидкість обробки даних і прийняття рішень. Тому якщо на початку кожного ланцюжка думок Фреда, будуть точно сформовані правила, це обереже нас від робото-апкаліпсісу, а також прискорить саме мислення нашого Фреда. Але для того, щоб зберігати інформацію по-новому, потрібний новий носій інформації, з новою архітектурою максимально схожою на мозок людини. І компанія  «Sentient and mentality» тут, на вашій планеті, під повною секретністю почала розробляти нові носії інформації для штучного розуму. Вони хотіли досягти концепції десятка найважливіших тезисів і принципів, а вся  інша інформація зберігається навколо них і все це пов’язуєтеся асоціаціями.  Через довгі роки вони частково досягли своєї мети, і нарешті, за довгий час, створили штучний розум який перейшов лінію. Це був не звичайний помічник, а повноцінний партнер!  Щось середнє між висхідним і низхідним штучним розумом. На новому носії інформації і з новими способом мислення. Це був великий прорив за сотні років досліджень в цьому напрямку. І ви, напевно, знайомі з їхнім тріумфом, який знаходиться у музею штучного розуму у вас в місті. Можливо він не виправдав всіх очікувань до нього, але це не применшує заслуги вчених.

Стесі майже на цьому і закінчила, всім дуже сподобалось. Містер Тьорнер доповнив розповідь Стесі прізвищами вчених і їхню роль у цьому проекті. Далі було розгляданні ессе що він задавав учням, і їх обговорення. Взагалі все це нагадувало Джинні її дні навчання і навивало ностальгію. З цікавих моментів Джинні запам’ятала ще, як після уроку до її сестри підійшли учні і запитали її: «Про кого ти казала, коли говорила, що у нас в класі не розуміють жартів?». На що Дженні відповіла щиро посміхаючись: «Да я просто жартувала в той момент, ви що, не зрозуміли?»

Джинні і Стесі не затримались на довго, після уроку. Правда Стесі мала якусь розмову з містером Тьорнером, яка однозначно не була приємна для них, вони були роздратовані після неї. Джинні було цікаво про це розпитати, але не вважала своє знайомство з Стесі достатнім для такою теми. Наприкінці дня, коли вони обійшли багато цікавих місць у їхньому місту, більшість з яких Джинні не знала, вони перейшли до більш відвертіших розмов. Наприклад Стесі розповіла про свої не вдалі відносини з одним хлопцем на своїй планеті. Взагалі Стесі сьогодні дуже дивувала Джинні, вона знала історію і різні цікаві місця у рідному місту Джині краще ніж та проживши в ньому багато років. І от коли вони були на одинці в спеціальній капсулі для споглядання краєвидів міста з висоти пташиного польоту Джині наважилася підняти тему , що її цікавила.

  

- А що трапилося між тобою і містером Гансом в тій розмові після уроку. Він був такий роздратований, це є досить незвично для нього?

- Я його запитала про домашнє завдання, яке він залишив для учнів, воно тобі не здалося дивним?

- Хм, не пам’ятаю, я не звернула увагу, я ж більше не вчуся.

- Він сказав написати ессе про штучний розум, а точніше «Які є небезпеки, а також як ШР може використати лиха людина в поганих цілях». Нічого дивного не бачиш?

- Ну,  тема незвична, але все в рамках дивакуватості містера Ганса. Хоча в мене такої теми не було, але, можливо, змінили програму навчання?

- Ні, її не міняли, я писала про  для свого диплома про учову програму і ШР. І там, навпаки, говориться про важливість позитивного мислення. І про те, що не можна підіймати ненависть і почуття небезпеки перед штучним розумом. Про це я йому і сказала після уроку.

- Але, можливо, він, як звичайно, просто трохи перебільшив. В цьому немає нічого поганого. В кінці кінців, у нього завжди позитивна атмосфера на уроці, щодо штучного розуму.

- Я теж не хотіла би цього, але якщо він це робить з якоїсь іншої спонуки? Не обов’язково тут є ненависть до штучного розуму.

- Ну, а яка ж ще може бути причина? – здивовано запитала Джинні.

- Просто ти знаєш його довго і весь час дивилася на Містера Ганса як на дивакуватого вчителя. Я з ним познайомилась три місяці назад і деякі речі я сприймаю без власної прив’язаності. І деякі речі , вони є дуже дивні, занадто. В мене з’явилася одна теорія щодо особистих цілей містера Тьонера в цьому питанні, я сама не хочу бути права. Але думою, як я перевірю, я з тобою точно поділюся нею.

- Особистих цілей у містера Тьорнера? Ти серйозно?

- Не те що він якийсь злодій, просто це так пов’язано з його захопленням штучним розумом. Ну, це просто підозри помішаною на штучному інтелекті дівчини, що навіть пересікла пів галактики заради розмови з цією залізякою.

- Не кажи так, ти надихаєш своїм прикладом відданості цілі, яку поставила. Ну, я просто не можу сприймати містера Тьорнера, як злодія. Я його давно знаю і це все не в’яжеться з ним.

- Давай так, я перевірю декілька своїх думок, і, якщо я знайду щось, через що потрібно буде переживати, я розповім все аналітику, добре? –  Стесі дивилась з такою приємною посмішкою на Джинні, що та майже забула посперечатися про свій статус аналітика

- Я ще не аналітик, я просто стажуюсь! - З бурчанням заперечила Джинні

- Ну, ти ще зранку відправила звіт, може вже прийшла відповідь?

 

І дійсно, Джинні і не помітила, як промайнув день, вже вечоріло і горизонт почав фарбуватися в червоний колір. Якщо згадати, то вони встигли пообідати, погуляти по парку, пограти в магнітний теніс і навіть покататися на човні в бухті. А зараз передними був чудовий краєвид міста моря. І це було дійсно чудово, цей вечір приніс їм радість. Джинні і забула, що вимкнула прийом повідомлень, зараз вона увімкнула, щоб перевірити теорію Стесі. Воно була здивована кількістю цих повідомлень. Переглядаючи все, що їй приходило, а основна маса, це були жарти від Дженні. Вона не знаходила листа від свого начальника.

- Ні, ще не прийшло, від моїх контактів нічого такого немає,- розчаровано сказала Джинні.

-  А щодо повідомлень від нових абонентів? Можливо, там спам, але раптом? -Невеличка пауза змінилася голосними криками по всій капсулі.

- Так, мене взяли, так мене взяли! Є-є-ху! Ти в це повіриш? Мене взяли!

Джинні досить довго репетувала щодо своєї першої роботи. Вона надіслала кучу повідомлень, зробила пост в соціальній мережі і з особливим трепетом змінила статус зі стажера на аналітика «Traibus company». Вона просто світилася від цього. Після чергових спонтанних обіймів зі Стесі, вона почала хизуватися перед нею своїм контрактом, де значилося «аналітик Джинні Хадсон…» Тут вона почула запитання, яке здивувало її:

- Джинні, ти що, вже підписала контракт?

- Ну, так, а що тут такого?

- Але ти ж не встигла його прочитати і навіть ні з ким не порадилась!

- Ну, а що тут такого, я ж хотіла на цю посаду,  що тут може поганого?

- Але крім посади є багато інших важливих пунктів! Скинь його мені, я перевірю, можливо він не простий.

- Скинула, але це серйозна компанія, вона б не стала дурити мене, навіщо це їм?

- Дійсно, це стандартний рекомендований контракт, але, Джинні, п обіцяй, що наступного разу будеш більш обережною. А що, якщо тобі сказали б переїхати на іншу планету? І не було б можливості розірвати договір просто так?

- Ну я ж казала, що все добре. Великі компанії так не жартують.

- Джинні, саме від них потрібно чекати чогось незвичного, – з сумом сказала Стесі.

Вечір закінчився для Джинні якнайкраще, після того вони ще два рази зустрічалися з Стесі. Але  тему дивакуватої поведінки  містера Тьорнера вони не підіймали. Аж поки одного разу Стесі не позвала Джинні побачити щось на власні очі про містера Ганса Тьорнера. Вона сказала, що так просто Джинні не повірить. Джинні приїхала на дуже дивне місце. Вони сіли у капсулі Стесі і з вікна спостерігали за магазином дитячих речей під назвою «Малюк» і чогось чекали, Джинні не розуміла, чого саме. Але Стесі просила просто почекати. Через деякій час приїхав містер Тьорнер і вийшов прямо біля цього магазину. Ну, це було дивно, що містер Тьоренр цікавиться таким магазином, але нічого кримінального в цьому не було. Невдовзі до вчителя історії  вийшов робот-консультант з цього магазину. Він був одягнений в тематичний блакитний костюм малюка. Робот повів вчителя історії не просто в магазин, а через службовий вхід до якихось окремих приміщень. Джинні почала ставити запитання, але Стесі сказала, що це ще не все. Через певний час приїхала вантажна капсула компанії «Always near» і звідти роботи почали носити якийсь коробки в службове приміщення. Невдовзі вони закінчили, але назад в капсулу вони не сіли, а залишились в магазині разом з містером Гансом. Тут Стесі сказала, що потрібно повертатись назад в готель, де вона жила, заради того, щоб показати ще дещо, що стосується містера Тьорнера. На всі запитання вона відповідала: «Коли повернимось до мене в готель, і я тобі покажу деякі папери і відео, у тебе не залишиться сумнів про вчителя історії. Вони їхали в капсулі в повній тиші. Джинні ніколи не бачила  Стесі Браун такою, в це момент вона думала що Стейсі виглядає серйозніше ніж її мама. Від неї вона почула тільки таку фразу: «Я і не думала, що тут все настільки серйозно!».

Джинні їхала і придумувала різні виправдання для того, що побачила щойно. Це у неї виходило досить добре, і вона змогла придумати що найменше 4 варіанта розвитку подій, які все це пояснюють. Також вона думала про одного друга, котрого вплутала цю ситуацію. Вона не знала, що для Стесі це все виявитеся настільки важливим, і зараз хотіла сказати, що це бачила ще одна людина, крім них. Джинні попросила послідкувати за містером Тьорнером ще одного знайомого - це все було ніби жарт, тільки зараз по Стесі не було видно, що вона відноситься до цього, як до жарту. Коли Джинні набралася сміливості сказати про це, вона подивилась на Стесі Браун і побачила, як та тривожно дивиться на стелю капсули і переводить погляд з краю в край. Буквально за декілька секунд вона почула хрипи Стесі і коли хотіла запитати: «Що коїться?», але з горла у Джинні вирвався схожий хрип.

 

                           ******************

 

 

- Сумнівів немає, що план розкрутився?- сказав чоловік, сидячи в кріслі з високої спинкою.

- Все вказує на це, – доповідав чоловік по відео-зв’язку.

- Чи ми повністю готові до цього?

- Наскільки це можливо.

- Як проходить перекупка людей з списку А?

- Могли зустрітися тільки з №8 у списку, наша людина каже, що є хороші шанси на підписання контракту. Зустрічі з іншими відбудуться сьогодні після обіду. Не забувайте, після випадку у капсулі пройшло тільки вісім годин.