SiBiMol офіційний  сайт

Ендрю дивився на незнайому жінку, а вона дивилася на нього. Інколи її погляд ставав трохи не фокусований. На справді, вона читала з віртуального екрана якусь інформацію. Нарешті вона промовила:

- Містер Спенсер, прошу вибачення, але, здається, вам не сподобалась кава.

- Ні, що ви, діло не в цьому. Можете мені пояснити ваш вибір?

- Якщо я скажу, що це було просто так?

- Я вам не повірю, таких випадковостей не буває.

- Хм.., - задумалася жінка, на секунду підвівши очі вверх. - Просто у нас є певна інформація про вас, містере Спенсер, і там згадується також і про  ваші смаки 

- Значить, все такі досьє. Тоді звідки там така інформація?

- Ну, вибачайте, але я цього не знаю, і взагалі ми не з того почали нашу розмову. Ендрю, вас взагалі не цікавить хто я і чому ми так спілкуємось?

- Дійсно, дуже не зручно. Як можна до вас звертатись?

- Мене звати Кірігая Асуна, зараз я займаю посаду головного управителя в «Always near»  в нашому місті. Тобто, можна сказати, що я ваш директор.

Ендрю дивився на свою новоявлену начальницю. Не можна сказати, що він був здивований такою зустріччю з начальством, але він був здивований виглядом самого начальства. Просто це було дивно, що молода жінка займає таку важливу посаду. Він не принижував жіночих здібностей, але це було досить дивно дати доручення провести таку важливу розмову їй. Вона не складала враження особи, яка має владу і вміло нею користується.  Ендрю не вважав себе дуже важливою персоною, але інцидент  мав для  компанії  надзвичайну важливість.  Ендрю дивився  в очі жінки, колір яких був десь між янтарним та карим, і хотів зрозуміти її думки, та думки справжнього керівництва, яке обрало її для такого завдання. У неї було коротке волосся, трохи нижче шиї. Колір волосся пасував до її очей, він був трохи світліше від них, хтось називав такий колір рудим, але Ендрю не думав що це рудий колір, він вважав його якимось окремим, бо рудий колір для нього був майже червоний, а цей був настільки світлим, що майже русий. Хоча водію тролейбуса до художника дуже далеко. Ендрю посміхнувся самокритичній думці. Однак Асуна заговорила знову:

 

- Цікаво, легке здивування, зацікавленість і, на завершення, посмішка. Досить цікавий набір емоцій, як для молодого чоловіка, якого щойно випустили з поліції.   - Ну, а у вас досить цікава капсула. Я би сказав, що аж занадто, - камін в капсулі для тролейбуса - це явне перебільшення. Я прошу вибачення, я поспішаю, хотів би перейти прямо до діла.

 

Однак, Асуна перевела погляд в кут капсули. Перше, що кидалося в очі, то був дійсно кут. Кут у сферичній капсулі - це вже дуже дивно. А в тому куту був камін в якому досить сильно горіли дрова. Насправді, то була дуже якісна голографія, але запах багаття у повітрі був досить чіткий. Ендрю подумав "Наскільки технології можуть бути дивними". У голос він додав:

 

-  Я розумію статусні речі і таке інше, але, як на мене, це вже занадто.  Місіс Асуна, така розкішна річ, як ця капсула, у всіх директорів нашої компанії?

- Ні, що ви, містере Спенсер, просто в кожному відділку має бути така капсула, а сьогодні та, що приписана до нашого міста, була вільна. Чому б не скористатися такою нагодою і почекати в комфорті? До речі, я вас чекала майже 2 години, не розповісте мені, що там було в поліції?

-  В поліції скопіювали мій «чорний ящик» і поцікавилась деякою інформацією. Але, нажаль, більше я розповісти не можу - з мене взяли розписку про нерозголошення. - Але, напевно, є певні речі, які вам можна розповісти? Наприклад, хто з тобою говорив, або, що їх цікавило в нашій компанії. До речі, від лиця нашої компанії хочу подякувати. Ти врятував життя, ти герой!

 

У Ендрю знову збився подих, він знову пригадав лице дівчини. Ендрю міцно закрив очі. Асуна, побачивши таку реакцію, почала невпевнено додавати:

 

- Ми всі жалкуємо, щодо місс Браун, але я хотіла дещо розповісти про неї. У місс Браун була астма в досить серйозній формі. І, на той момент, коли ти отримав повідомлення, вона вже була мертва. Тому комп’ютер сказав тобі, що життя однієї людини під загрозою, він казав про місс Джинні Хадсон.

 

Ендрю відкрив очі, і дивився на начальницю  втупливим поглядом, з правого ока у нього потекла сльоза, він по злому її витер і продовжив дивитися прямо в очі Кірігаї Асуни. Якби його не переповнювали б почуття, він би помітив, що вона дуже гарна. В її очах він бачив співчуття і скорботу - це його трохи здивувало і, саме це йому допомогло прийти в себе. Він прокашлявся і сказав:

 

- Звідки у вас така інформація?

- Вона була нашим пасажиром, ми копіюємо мед.карту пасажирів про всяк випадок. Все буде добре, не переживай, зараз відпочинеш на лікарняному, а після розслідування отримаєш нагороду. Керівництво нашої компанії придумало тобі нову роботу. Хочеш, я тобі скину новий договір працевлаштування?

 

Не чекаючи відповіді, вона надіслала йому файл з договором. Ендрю не очікував, що це буде так швидко. В його погляді явно була здивованість і настороженість. Тому Асуна почала швидко говорити:

 

- Ти не переживай, зарплату по цьому договору ти повністю отримаєш і жодних нарікань з нашої сторони не буде.

- Вибачте, але я дуже стомився, сьогодні я би не хотів приймати такого важливого рішення.                    

- Ми будемо з нетерпінням  чекати вашої схвальної відповіді.

 

Асуна дуже дзвінко розсміялася, і досить голосно. Ендрю теж посміхнувся і почав вставати з крісла, чомусь він не пам’ятав, як туди сів. Асуна підійшла до нього і простягнула руку, він автоматично простяг свою, і місс Асуна почала сильно тиснути її, він не очікував такої сили від дівочих рук.

 

- Містере Ендрю, ми дуже раді, що ви працюєте саме в нас, і очікуємо, що наша співпраця буде довгою і плідною.

- Дуже дякую вам, міссіс Кірігая Асуна, я теж на це надіюсь.

 

Ендрю не почав нагадувати, що в своєму резюме він писав, що збирається за рік полетіти з цієї планети заради освіти. Коли він виходив у шлюз, кинув, погляд на камін і подумки сказав "Все-таки багатії явно зажралися". Камін в тролейбусі, добре, що хоч не джакузі.

 

- Не засиджуйтесь там, і, щодо кави, мені щойно надіслали повідомлення -  одного разу ви виклали у соціальній мережі запис, як любите таку каву. Тому у досьє знаходиться така інформація.    

 

Ендрю швидко обернувся і подивився на Асуну, вона посміхалась, їй дійсно було смішно. Тільки Ендрю не зрозумів: вона сміялась з походження інформації, чи з його реакції.  Ендрю нарешті сів у звичайне крісло своєї капсули, а не шкіряне, як у тому «VIP тролейбусі». Він почав дуже здивовано казати до себе:

 

- Це що, якщо тоді я написав би, що люблю коньяк або віскі, то сьогодні мене весь вечір… Ні, навряд чи. Просто були б якійсь нейтральні  напої.

 

Через хвилю Ендрю відчув, що у нього бурчить в животі, він і не думав, що так зголодніє, всього кільки хвилин назад він нічого не відчував. А тут так різко захотів їсти, що аж не віриться. Він подивився у бік харчового синтезатора, він міг зробити досить смачну піццу. Але Ендрю подумав, що він вже майже коло бару. І, дійсно, тільки Ендрю подумав про це, як йому прийшло повідомлення про прибуття.  Ендрю дав команду на відкриття дверей, відразу салон наповнило свіже нічне повітря. Тільки тут Ендрю зрозумів, що його капсула була наповнена штучним димом з капсули місс Кірігаї. Він знову подумав про багатіїв і їх причуди.

 

Вийшовши на нічну вулицю, він відразу відчув, що не дуже хоче кудись іти. У нього виникло почуття дискомфорту чи навіть страху. Скоріш за все, він не дуже хотів іти в незнаєме місце. Зупинившись напроти великої вивіски бару та озирнувшись по сторонам, Ендрю трохи здивувався, він раніше був на цій вулиці, але не пам’ятав, що цей бар був настільки великий. Діло навіть не в висоті, а ширині. Ендрю списав це на гру освітлення. Він продовжував стояти, хоча капсула вже поїхала на стоянку. Невідомо, скільки б це продовжувалося, але Ендрю почув досить голосну компанію, яка йшла десь на сусідній вулиці, і, судячи по звуках, вони йшли саме в бар. Він не дуже хотів, щоб його бачили переминаючимся з ноги на ногу біля входу. Тому він глибоко вдихнув і зайшов у бар.

 

На диво, у барі смачно пахло чимось солодким і фруктовим. На фоні була майже класична музика, і не сталося того, чого Ендрю так боявся - він думав, що, як тільки він зайде, на нього обернуться всі відвідувачі, які будуть проводжати його важкими поглядами. Але на нього ніхто не обернувся, це було навіть в деякій мірі образливо.

 

Ендрю почав досліджувати карту приміщення і шукати затишний куточок.  Обравши один, на карті прямо перед очима виникла стрілочка найкоротшого маршруту. Комп’ютер також показав  шлях щоб пройти  через вбиральню. Ендрю послухався поради і пройшов весь шлях.

 

Поки він йшов, почав помічати різні дрібниці інтер’єру. Вся площа закладу була поділена на багато різних зон, які відрізнялися одна від одної, але мали спільну тематику - космічні кораблі, роботи і все, що з цим пов’язано. Кожен столик, де були відвідуючі, був огороджений якимсь полем, яке не пропускало ані звуку, а деякі і світла. Це Ендрю зрозумів, коли проходив коло одного стола, де явно щось голосно розповідали, але Ендрю нічого не почув, хоча жести і міміка його зацікавили. Ендрю присів за свій столик, який виявився металевим, а в деяких місцях навіть трохи з іржею. Він був покритий якимось лаком, сидіння були пластиковими з наклеєною тканиною. Зосередившись поглядом на столі, він побачив, як спливло віконце с поясненням, що це столик з реквізиту серіала про життя шатерів в астероїдних полях. Закривши повідомлення, він прочитав і про стільці і, навіть, лампу, яка все це освітлювала.

 

Зайшовши на сайт бару і трохи почитавши про заклад, він був дуже здивований, адже дізнався, що в приміщенні бару було приблизно 5000 тисяч різних експонатів, які відносились до різних часів людства, але зі спільною тематикою «космос-роботи-штучній інтелект». Тут навіть можна зустріти бармена-робота, який є не просто програмою, а штучним-інтелектом, якій проходить будь-які тести на вимірювання розуму і самосвідомості особистості. Сам робот живе в музеї, що знаходиться поряд, але господарю бару вдалося якось затягнути до себе таку незвичайну особистість. Сьогодні, правда, Бена не було. Так звали цього «робота». Чому саме «Бен», Ендрю не зміг дізнатися, адже про це на сайті сказано не було.

 

Ендрю все-таки вирішив замовити собі щось поїсти, він знайшов меню цього бару. Йому відразу запропонували страву дня -  макарони по-флотськи та зорянисте пиво. Його зацікавила назва і фото, саме тому він перейшов у розділ «опис та склад страви».

 

«Макарони по-флотськи»

Страва відновлена з архіву перших людей! За допомогою нашого шеф-кухаря, навіть покращена! Одна з найкращих страв на нашій минулій батьківщині

 

1)Зварені в окропі мелені зерна пшениці( одна з найстаріших культурних рослин)

2)Обсмажені та подрібнені шматочки пехтюкрила (в оригіналі яловичина)

3)Набір овочів для смаку та спеції

 

 «Зорянисте пиво»

 

Від найвідомішої пивоварні міста -  пиво, яке можна посмакувати лише з цією стравою та тільки у нашому закладі. Вміст алкоголю 5%. Смакуй разом!

 

1)Солод

2)Ячмінь

 

Там були ще фото продуктів, хімічний склад і багато чого іншого, наприклад, відео з виробництва пива. Але це було занадто і Ендрю дійсно зголоднів, тому просто замовив собі цю страву. Відразу з краю з’явився таймер зворотнього відліку, залишалося ще 3 хвилини 28 секунд. Ендрю почав оглядатися і зміг нарешті охопити всю структуру будівлі. Вона була круглої форми, але стіна досить химерно йшла зі сторони у сторону, утворюючи багато зиг-загів, але, не дивлячись на гострі кути, зал все одно виглядав круглим. Ці невеликі куточки ставали затишним притулком для тих, хто цінував власний простір. Ендрю був не один, хто любив сидіти скраю, хоча і відлюдником назвати його не можна, бо час від часу він все-таки обирав місця не біля вікон, а у середині залу.

 

У самому центрі була кругла барна стійка, діаметр якої приблизно 7 метрів. По периметру її охороняли високі стільці, на яких іноді сиділи відвідувачі. Ендрю помітив, як з шаленою швидкістю під барну стійку щось промайнуло. Не пройшло і 30 секунд, як звідти виїхав якийсь робот, на голові він тримав піднос, потім він поїхав по коридорах, невдовзі стало зрозуміло, що він їде саме до Ендрю. Було зрозуміло, що він може це робити швидше, але він явно цього не хотів. Він хотів поставити піднос рівно коли кінчиться час. Останніх 3 метри він ледве повз і активно крутив головою, ніби щось розглядував. І, в останню секунду, він постав страви на стіл. Коли він почав під’їжджати, з’явилося його ім’я R2D2, він видав якийсь дивний звук, який різав слух. Автоматичний перекладач перевів це, як "Смачного!".

 

Поки Ендрю читав про цього робота і його історію, він чемно чекав. Але пройшло дві хвилини, і він з дивовижною швидкістю поїхав в центр приміщення та просто залетів під стійку. Саме цікаве, що Ендрю помітив що, барна стійка майже непомітно рухається навколо своєї осі. Але це зовсім не заважало R2D2.  Ендрю почав смакувати їжу вона дійсно була смачною, він дуже давно не їв щось настільки смачне. Пиво теж гарно пасувало до їжі. Почавши доїдати, він зрозумів, що не наївся. І думав замовити ще щось, чи повторити цю смакоту, вирішивши, що йому вже забагато нових вражень на сьогодні, він вирішив повторити замовлення. Тим паче, кнопка "повторити" була настільки велика, що не залишала жодного вибору Ендрю. Він вирішив, що обов’язково прийде сюди знову і сяде за барну стійку, йому було дуже цікаво подивитись, що там в середині і, як саме роботи-офіцанти туди потрапляють, так і взагалі йому дуже сподобалось тут.

 

До столику Ендрю підійшов якись чоловік і просто сів напроти нього. Ендрю здивовано подивився на чоловіка. Перше, що прийшло йому у голову, що це хтось з «Always near», бо чоловік був в офіційному костюмі і був схожий на ділову особу. Коротко пострижене волосся і налаковані туфлі явно говорили, що це не хіппі, а серйозна особа. Чоловік не заставив довго чекати та заговорив:

 

- Ви теж помітили, що порції замалі? Я з цим пробував боротися, але маркетологи стояли на своєму. Вони казали: «Краще два рази по-нормальному, ніж один раз і забагато», - казав він досить сильно кривляючись.

 

Ендрю трохи витаришівся на такого собі прибульця і видавив із себе:

 

- А ви хто?

- А? Що, я не представився? Категорично прошу вибачення! Мене звати Славестус, можна сказати, що я головуючий цього закладу.

 

Тепер Ендрю витрашівся на нього на повну! Чоловік продовжив:

 

- Я бачу і розумію ваше … здивування. Просто, я не міг відмовити собі в такому задоволені, як познайомитись з героєм цього дня.

 

Ендрю видихнув, і сказав:

 

- Доброї ночі, містер Славестус, я дуже вибачаюся, але, напевно, я піду. У мене був довгий день, і немає жодного бажання заводити знайомства сьогодні вночі. Адже сьогодні цих знайомств аж забагато, хоча мені дуже приємна ваша увага, але я не герой, тим паче, сьогоднішнього дня.

 

Ендрю почав вставати зі столу і почув:

 

- Вибачте, якщо я вас засмутив, я цього не хотів. Будь-ласка, зачекайте хвильку, зараз офіціант привезе ваше замовлення, - Ендрю трохи напружився, тому Славестус почав говорити скоріше,– Ні-ні, це не те, що ви подумали. Замовлення буде запаковане з собою, вам не потрібно залишатись. Вечеря за мій рахунок!

 

Ендрю стояв та знову переминався з ноги на ногу і не знав, куди діти руки. Йому такі почуття конкретно набридли за сьогодні, зібравшись з силую, він подивився в очі цьому чоловіку, той знову заговорив:

 

- Розумієте, у мене є доступ до імен всіх відвідувачів, і так я ніколи не робив, але можна вам поставити одне питання?

 

Ендрю не дуже впевнено кивнув головою

 

- Що ви збираєтесь робити далі?

 

Це питання дуже якісно поставило Ендрю в кут, глухий такий кут. Ендрю довго дивився в блакитні очі Славестуса. Його відволік робот-офіціант, який дуже швидко привіз якийсь зверток і витягнув його в сторону Ендрю. Зрозумівши, що це, Ендрю взяв зверток і піднявся, обирнувшись, він із посмішкою сказав:

 

- Спочатку з’їм це, а потім піду спати.

 

Славестус проводжав Ендрю поглядом, він посміхався і тихенько казав: «Так і думав», але Ендрю цього вже не чув.

 

 Вийшовши з бару на свіже нічне повітря, він сів у капсулу тролейбуса. Навігатор навіть не питав місце призначення, він просто їхав до дому. Ендрю вже не думав, що виконає свої слова, бо їсти, як і спати, йому вже не хотілося. Це питання біло настілки важке як і весь сьогоднішній день. Занурившись в роздуми, він навіть не пам’ятав, як добрався до дверей свого дому, як робив кроки, як відкривав і закривав хвіртку - все це робилося  автоматично і, тільки не дуже голосні звуки, заставили його здригнутися та повернутися до реальності. Прислухавшись, він став, як статуя, бо почув, як хтось скрипучим голосом зве його

 

- Ендрю! ... Ендрю!... Ендрю!

 

Однак цим дивні звуки не закінчилися:

 

- Кись-кись, йди сюди, мій хороший, кись-кись.

 

Ендрю наповнили невимовні почуття, а голова почала придумувати епітети і різні прикметники, і, навіть, рифми до слів «Божевільна та хвора сусідка, котра назвала свого кота так, як і мене». Ендрю вже забувся про цю божевільну сусідку та її 12 котів.    

 

Заходивши до дому, Ендрю голосно сміявся - він придумав дуже файну рифму і підібрав дуже звучні епітети. На превеликий жаль, він не буде нікому розповідати цей віршик, бо в ньому було похмуре закінчення, в стилі сьогоднішнього дня, без хеппі-енду. Хоч це було не дуже приємно визнавати, але таке завершення допомогло Ендрю заснути "без задніх ніг"

 

 

                   ******************

Кіргая Асуна побачила, як відмітка щойно зайшла в будинок. Вона вже більше години добирає слова, щоб гарно і пухнасто написати «не вийшло, провал». Її комп’ютер зовсім не допомагав в цьому, а всі синоніми, що він підбирав, спокійно можна використовувати в промові на похоронах, або на схожих по урочистості подіях. Це тільки бісило і виводило її з себе. Одне завдання, і те не виконала, за те поговорили про каву. Як це записати? Трохи подумавши, вона зрозуміла , що більше не зможе писати цей звіт і дописала:

«…тому містер Спенсер не прийняв договір, думаю, що, якщо підвищити платню, можна буде повторити розмову знову, через дні 3-4.»

Їй більш-менш подобалось, як це звучить, тому вона без вагань надіслала це повідомлення директору «Always near» в місті Куаиат Рей.